Допомагати може кожен: досвід співробітників robota.ua, які займаються волонтерством

Повномасштабне вторгнення відкрило кожного українця з нового боку і показало нам, які прекрасні у нас люди. Так, ми можемо сперечатись через якісь буденні негаразди, не розділяти політичні погляди одне одного, проте перед обличчям справжньої загрози кожен із нас став на захист своєї держави.

Хтось робить це на фронті у військовій формі, щодня ризикуючи своїм життям. Хтось лишився у тилу і всіма зусиллями підтримує економічний фронт. Хтось розпочав активну волонтерську діяльність.

Ми чули багато історій, що надихають – про те, як бізнес в Україні реалізує грандіозні проєкти допомоги ЗСУ чи цивільним громадянам. Проте сьогодні ми хочемо розказати історії окремих людей з великим і відкритим серцем, які не залишились осторонь і зробили власні кроки для наближення перемоги.

Ми поспілкувались зі співробітниками компанії robota.ua, які поділились своїми волонтерськими історіями. Кожна з них – унікальна, натхненна та наповнює нас вірою у Перемогу.

Командне волонтерство

Це історія про те, як команда з продажів robota.ua під керівництвом свого Team Lead Катерини Новікової допомагає бійцям у лікарні.

Наша команда має так звану «банку» в Моно, на яку ми поклали залишок виграних коштів минулого року за змагання на роботі. Це мали бути командні кошти на тімбілдинг, який ми планували. Проте прийшло 24 лютого і питання тімбілдингу стало зовсім неважливим. Ми захотіли витратити ці кошти з користю. Коли прийшла інформація від компанії про створення фонду для допомоги співробітникам robota.ua, які долучились до лав ЗСУ чи територіальної оборони, ми одразу частину з цих коштів передали нашим хлопцям на амуніцію.

Лишився певний залишок. Ми довго думали, куди ці гроші витратити таким чином, щоб вони допомогли нашій державі. І тут в Instagram я натрапила на пост Анни Крилової (відомої дитячої стоматологині). Вона відвідувала Міську клінічну лікарню швидкої допомоги №3 і виклала світлини, на яких були зображенні умови перебування поранених солдатів з передової.

Пост був націлений на аудиторію жінок. Чому жінок? Тому що тут більше мова йшла не про матеріальну допомогу, а про моральну: приїхати до військових, попити з ними чай, поговорити. Багато військових були не місцеві та у них нікого не було поруч. Вони дуже потребували моральної підтримки.

Але при цьому була висвітлена тема про постіль, якою забезпечує лікарня, і що ця постіль не є цілком придатною. Здавалося б, банальне питання, але не буває неважливих питань, коли мова йде про боротьбу за нашу свободу.

Тому ми з командою вирішили підтримати не тільки морально, але й матеріально. Закупили 11 комплектів постільної білизни та подарували її хлопцям, які найбільше потребували.

Також купили печиво і різні смаколики, попили чай з ним, поговорили. Почули багато історій про їх поранення, про героїчні вчинки їх побратимів, які, ризикувавши своїм життям, витягували їх з поля бою для госпіталізації.

Особливо мене вразила історія хлопця, який підірвався на мінному полі та вже не мав надії на порятунок життя. Його врятував солдат, якого він знав пів години до бойового завдання. Він пройшов по мінному поллю, розмінувавши його собою, і дав можливість винести іншим солдатам цього хлопця, який підірвався на міні. Мене дуже вразило, що це не якийсь його друг, не брат, це просто військовий, який зробив так, тому що по-іншому не міг. Вони стоять одне за одного як гора не через те, що мають спільну кров, а мають спільну мету і цінності, які не зламає жоден ворог.

Ми з командою теж не знали жодного бійця в цій лікарні. Було відомо, що є запит на підтримку і ми, як ті солдати, які теж мають спільну мету і спільні цінності, не змогли пройти повз та вирішили допомогти, чим можемо. Хоч би й чаю з ними попити. Вони цьому раділи навіть більше, ніж матеріальній допомозі.

Коли я з ними спілкувалася і запитала, чи переможемо ми, то один з них мені сказав: «З таким народом у нас немає інших варіантів».

З власного досвіду скажу, що це не страшно – бачити дійсні наслідки з поля бою. Страшно проходити повз і не зробити нічого для тих, хто щодня ціною свого життя виборює нам свободу, життя і ранкову каву. Допомогти можна і не маючи грошей, але обов’язково маючи бажання.

Якщо ви надихнулись історією Каті та маєте нестерпне бажання стати волонтером, але не знаєте, з чого почати, тоді наступна історія для вас. За плечима Максима Коломійця, Product Manager компанії robota.ua, – участь у десятках волонтерських ініціатив. Він поділиться своїми рекомендаціями стосовно того, як розпочати волонтерську діяльність. До речі, Максим відносно недавно доєднався до команди, проте своїм прикладом уже надихнув багатьох колег.

Максим Коломієць, Product Manager компанії robota.ua

Почну з того, що у мене немає чіткого бачення, хто такий український волонтер. Бо кожен українець зараз (принаймні з мого кола оточення), так чи інакше дотичний до справ, які наближають нашу країну до Перемоги. Тому, скоріше за все, я спробую поділитись своїм досвідом і отриманими уроками. Як і більшість тих, хто долучився до волонтерських ініціатив, я робив деякі речі вперше і «набивав шишки».

Тому напишу три ключові речі, які я б радив зробити для того, щоб ваша допомога була ефективною.

Починайте з того, на чому розумієтесь

Не хапайтесь за перший збір для військових на тепловізор чи дрон, у технічних властивостях якого ви не розбираєтесь. Це може призвести не лише до «неякісної» допомоги, але й нашкодити. Тому просто почніть з того, в чому ви сильні.

До прикладу, якщо ви гарно знаєте мови – долучіться до завдань, де потрібний переклад. Якщо можете робити щось руками – робіть окопні свічки. Маєте класні організаторські здібності – організуйте аукціон чи ярмарок. Тут простіше долучитись до ініціативи що існує, де потрібні «руки». Свого часу я приєднався до крутого проєкту «Сміливі відновлювати» і їздив вихідними розбирати «сліди руського міра» в Ірпені. Коли ти бачиш наслідки, дуже змінюється ставлення до волонтерства.

Також, якщо ви, наприклад, маєте компетенції в маркетингу, дизайні, PR тощо, можна долучатись як волонтер до соціальних проєктів, які спрямовані на Перемогу. З прикладів таких проєктів – Made with Bravery,  «Допомога 2022»,  «Підмога»,  «Зубаті лопати»,  «Хелпволонтір» – це ком’юніті волонтерів, які роблять величезний вклад у розвиток проєктів, використовуючи свої професійні скіли.

Почніть з кола тих, хто поруч

Адже якщо ви спитаєте своїх друзів про те, де потрібна допомога саме з вашим набором умінь, швидко знайдете завдання, які зможете виконати якісно і точно бути корисним. Спочатку я сам шукав, де можу бути корисним, а зараз завдання знаходять мене самі.

Спробуйте тримати фокус на одному конкретному напрямку

Принаймні на початку діяльності. Адже у поточних умовах життя буде досить складно тримати work life balance і спроби долучитись одразу до кількох ініціатив можуть завершитись швидким вигоранням. А іноді це ще й важко фізично.

Іншими словами:

Визначтесь, що ви вмієте робити класно.
Долучіться до спільноти однодумців серед ваших друзів і колег.
Сфокусуйтесь на одному напрямку .

З часом ваша діяльність стане більш системною, завдання будуть знаходити вас без вашої участі, а коло людей зі схожими цінностями стане в рази ширше, і тоді можна буде переходити на інший рівень – створення власних ініціатив (якщо будете бачити у цьому потребу).

Отже, допомагати можен кожен. І починати не складно. Кожна людина, кожна волонтерська активність допомагає наближати нашу країну до перемоги та ще раз демонструє усьому світу, що українці – найкраща і найзгуртованіша нація. Йдемо разом до Перемоги.

Читайте ще: «Щоб моїм дітям та онукам ніколи не довелось воювати». Історії співробітників Tamga, які зараз на фронті