Прагнення змінити роботу це нормально для людини, яка вичерпала усі можливості зі своєї багаторічної, а іноді й недовгої професійної діяльності. І хоча зміна напрямку в трудовій галузі є чимось звичайним, людям природно при цьому відчувати страхи. Тим паче під час бойових дій. Але ступити на новий кар’єрний шлях цілком можливо навіть за таких складних умов! Й про це свідчать історії українців, які нещодавно перекваліфікувалися на IT-фахівців. Така можливість у героїв цієї статті з’явилася завдяки безкоштовному проєкту «IT-паросток».

Що таке «IT-паросток»?

«IT-паросток» – новий просвітницький проєкт громадської організації «Український народний контроль за діджиталізацією».

Стати його учасником може кожний, хто хоче бути IT-спеціалістом чи отримати практику, маючи базу знань у сфері інформаційних технологій. Окрім просвітницької діяльності в «IT-Паростку» розробляють веб-продукти для ведення бізнесу та застосунки, які, зокрема, допомагають Україні на кібер-фронті. 

Проєкт відбирає охочих у власну інтернатуру, пропонуючи ті професії, яких не вистачає на ринку, попит на які зростатиме. Це гарантує те, що людина, яка успішно проходить інтернатуру, може бути впевнена у своєму працевлаштуванні, а віддалений формат роботи дозволяє працювати під час війни. Спектр професій дуже широкий і кожен сам вирішує, на яку спеціальність податися. Участь у проєкті безкоштовна. 

Які критерії відбору кандидатів до «IT-паростку»?

Головне – старанність, відповідальність та самодисципліна. Бо більшість курсу все ж таки доведеться освоювати самостійно. Також у «IT-паросток» беруть й тих, хто, наприклад, не зміг пройти співбесіду на роботу через брак практичних навичок. Такі учасники тут набирають необхідні компетенції приблизно за рік або раніше. Для того щоб познайомитися ближче, охочим можуть запропонувати виконати тестове завдання.

Хто вже долучився до проєкту, і що кажуть ці люди? Ось їхні історії

Марія Макарова, 24 роки

24-річна Марія Макарова вирішила перекваліфікуватися в IT-йницю під час навчання у виші за зовсім протилежним фахом.

«Моя історія не є загальноприйнятою: я навчалася у школі закритого типу, де отримала не лише високий рівень знань, а й зобовязання дотримуватись правил. Після школи вступила на бюджет до одного зі столичних вишів за спеціальністю технолог-парфумер. В цей час почала запитувати себе: чи на своєму я місці? Що я отримаю у результаті? Чи відповість вибір 16-річної дівчини моїм очікуванням від мене в майбутньому? Я взяла паузу в освіті, поки не знайду ту професію, навчання якої, буде мені цікавим і перспективним, і почала шукати свій карєрний шлях. Усе почалося з продаж в компанії відомого мобільного оператора, потім пробувала себе як sales manager в інших компаніях.

Організовувала освітні заходи, знайомилася з цікавими людьми та чомусь створювала навколо себе «IT-не» оточення. Тому шансів не піти в IT в мене майже не залишилося. Причетною до цієї сфери я стала з 2018 року, хоча на той момент працювала менеджеркою по роботі з клієнтами. Далі були курси «Проджект-менеджменту», англійська та багато мотивації навчатися та розвиватися в цьому напрямку. Безумовно, це матеріальні інвестиції, але вони однозначно окупляться. Далі в мене було багато співбесід на посаду початківця проджектів, і справді, я натрапила на божевільні вимоги. І ось, нарешті, я отримала довгоочікувану пропозицію. А наступного дня почалася війна і все зруйнувалося! Я бігла з робочого місця з мінімальною кількістю речей, але з компом. Нині ринок роботодавців значно зменшився. Залишилося багато вакансій для досвідчених фахівців, а що робити початківцям? Я зіткнулася з проблемою: 7 років досвіду у продажах і у проджект-менеджменті перспектива не райдужна».

Та кризову ситуацію Марія вирішила використати на свою користь. – «Я вивчаю англійську, відвідую психолога, а ще почала співпрацю з IT-Паростком. Для мене це потік свіжого повітря і новий виклик. Я прийшла, щоб отримати практичний досвід в IT та, забігаючи наперед, скажу, що його знайшла! Я дізналася, що працювати над розробкою програмних продуктів це зовсім не те, чому навчають на курсах, які я раніше обирала. У мене було лише уявлення щодо методики, документації, комунікації й отримання інформації, та цю інформацію я раніше пропонувала як знання. Але цього замало! Особливо в перший місяць було враження, наче я потрапила в інший світ! Мене обрали проджектом на розробку невеликого веб-додатку, де я ознайомилася з роботою «бек-енду», «фронт-енду», UI/UX та супутніх технологій. Це дозволило мені вийти на новий рівень досвідченості.

Щодня я маю щонайменше 3 зустрічі з керівником проєкту, де він ділиться з кожним своїми експертними думками, оцінює нашу роботу. У моєму проєкті 5 людей, і кожен з нас докладає багато зусиль, аби продукт побачив світ. Вже три місяці я щодня отримую нові челенджі, нові скіли, релевантний досвід та задоволення! Я перетворюю ідеї на якісні продукти. Далі хочу розвиватися в IT-сфері саме в Україні. Мені б хотілося, аби впізнаваність та рівень наших спеціалістів у світі були на висоті. Я працюю в умовах турбулентності, непередбачуваності та кризи, але через те, що в мене є внутрішня організація та стресостійкість, багатозадачність мене не лякає. Тільки дурні нічого не бояться, а розумні люди вміють справлятися зі своїми страхами».

Назар Платонов, 25 років

Назару Платонову – 25. І він змінив свою професію чи не одразу після закінчення медичного вишу. Під час навчання Назар цікавився фотографією та IT-технологіями, а по закінченню університету його хобі перетворилося на роботу. Вже під час інтернатури хлопець отримав посаду директора у фотошколі. Але війна внесла в долю хлопця свої корективи.

«З початком бойових дій весь наявний бізнес практично «помер», і я почав активно шукати роботу у сфері IT. По-перше, тому що це високоприбутковий заробіток, який не залежить від місця проживання. А по-друге, я звик освоювати щось нове самостійно, тому самонавчання, яке притаманне у сфері IT, мене не злякало. Взагалі, щодо IT, я також пройшов піврічні курси від Google за 20 доларів на місяць та базовий проєктний менеджмент від Redcamp. Почав шукати роботу. Знайшов вакансію проджект-менеджера у волонтерській організації, яка обіцяла максимально допомогти з працевлаштуванням. Зацікавився здобуттям практичного досвіду, хотів підкріпити свої знання.

Мене майже одразу додали до команди. Відгукнувся електронним листом «по справі», далі жодних особливих обговорень на етапі додавання не було. Робота почалася з простих завдань, навіть вже не пригадаю яких, але одне завдання, яке поставили всім менеджерам, виконав лише я (при цьому не знаючи всіх вхідних даних) й мене призначили Lead PM. З того моменту я почав розподіляти менеджерів по проєктах та покращувати внутрішню систему взаємодії між командами. Також я створив систему подання звітності, яка скоротила вечірній мітинг з 1 години до 15 хвилин.

Зараз такі часи, що усе навколо постійно змінюється. Спочатку війни мені було дуже важко, тому що я жив на гроші своїх друзів-програмістів далеко від дому. Наразі я повернувся до Києва. Стало комфортніше. Але все є ще страх залишитися без орендованого житла через відсутність повноцінного заробітку. Завдань зараз досить багато і більшість непрості, але від цього ще цікавіше».

Юрій Федоров, 43 роки

А Юрій Федоров втратив свою роботу через війну й про зміни у професії майже не думав. За фахом – менеджер, чоловік спокійно працював в одному з офісів Маріуполя, керував персоналом та виконував розпорядження директора.

«Після окупації міста я приїхав до Дніпра. Через тиждень одночасно почав пошук роботи і думав, як допомогти своїй країні. Знайшов волонтерську пропозицію від громадської організації «Український народний контроль за діджиталізацією». Назва організації говорила сама за себе, тож я дуже зацікавився! Подав заявку електронною поштою й зі мною майже одразу зв’язалися. І вже протягом 2-х днів я розмовляв із директором ГО Андрієм Роговським. Він запропонував взяти участь у проєктах, повязаних із цифровізацією нашої країни, а саме: реклама в Google та маркетинг (тут в мене був великий професійний досвід), організація та контроль за проєктами (тут я мав досвід лише у виробничій сфері).

Моє перше завдання було пов’язане з систематизацію бізнес-процесів. Довелося одразу освоювати багато різних онлайн-інструментів, серед них були й ті, якими я раніше не користувався у Маріуполі. Однак скрізь принцип той самий, тому часу на це пішло небагато. Моє навчання та робота завжди вже були повязані з маркетингом та менеджментом, але суто для роботи із фізичними товарами. В ГО моя перекваліфікація, тобто оновлення навичок у маркетингу з поглибленим навчанням, проходила одразу на практиці. Тобто я робив щось, знаючи, що це стане у пригоді. Все навчання було безкоштовне. Увагу мені приділяла майже вся команда. В IT навчання відбувається постійно, бо ця сфера змінюється дуже швидко, тож потрібно бути в темі.

Зараз я також оцінюю проєкти організації з точки зору маркетингу. Мені це подобається, особливо коли справа стосується організації реклами на території меж колишнього СНД. Але жити хочу лише в Україні. У воєнний час працюю вдома віддалено. Завдань багато, зокрема, контролюю свої маркетингові процеси у проєктах й відповідаю на поточні питання як експерт з маркетингу, якщо такі до мене надходять від колег чи учасників ринку. Звісно, є страхи, бо продаж та маркетинг фізичних товарів відрізняється від маркетингу в IT. Іноді здається, що я чогось не розумію, бо не люблю бути неефективним. Але я знаю, що це лише тимчасово, та згодом усі страхи зникнуть».

Як потрапити до «IT-паростку»?

Відповідає керівник проєкту Андрій Роговський

Потрапити до проєкту можна як через вакансії, які ми публікуємо на сайтах пошуку роботи, так безпосередньо й через сайт самого проєкту.

Наразі у нас відкрита безкоштовна інтернатура в шести напрямках. Перший – профорієнтація для HR та рекрутерів. Ми знайомимо працівників зі специфікою IT-компаній у сфері підбору цінних кадрів. Другий напрямок – інтернатура для копірайтерів. Це може зацікавити тих, хто вміє працювати з текстами. Третій – перекваліфікація Manual QA до Data Engineer. Навчаємо навичок пошуку, обробки та структурування даних до автоматизації. На проєкті ми допомагаємо і з працевлаштуванням.

17 наших учнів знайшли першу роботу, опанувавши свої навички у нас. 19 людей після навчання залишилися у нашій команді на волонтерських засадах розробляти та покращувати проєкти соціального підприємництва. Два проєкти, в яких брали участь 20 наших учнів, отримали кредити та гранти на хмарні ресурси від Google, Amazon і Microsoft. Також ми допомагаємо майбутнім спеціалістам отримати практику під час роботи над реальними проєктами, які приносять прибуток. Отримані гроші йдуть на стипендії для найталановитіших, відповідно до статутних цілей фонду. Процес перенавчання займає 2-3 місяці, до року.

Ось що можна зробити, якщо ви хочете змінити чи підсилити професію

  • Будьте відкритими до нових знань. Потрібно розуміти, що післявоєнний ринок праці відрізнятиметься від того, що був раніше. Окрім переваги дистанційної роботи, роботодавці звертатимуть більше уваги на готовність співробітника розвиватися. Вже зараз такі звичні стопери, як вік кандидата чи профіль, відпадають самі по собі. Світ рухається надто швидко, і якщо самому себе не обмежувати, то побоювання із серії: «Я занадто старий» чи «Мене не візьмуть в IT», це справжні міфи і вони розвінчуються самі по собі.
  • Не бійтеся щось змінити у своєму житті. Якщо говорити про страхи, які відлякують новачків від роботи в IT, то на першому місці буде уявна «складність програмування». Але ж для роботи в IT-компаніях залучають не лише програмістів. Існує чимало вакансій, що взагалі не потребують уміння писати програмний код. Наприклад, щоб приносити користь, HR-менеджеру чи копірайтеру в IT-компаніях достатньо розуміти сегмент ринку, на який працює команда IT-фахівців, вміти читати звіти чи іншу публічну інформацію з теми та ставити правильні питання.
  • Пишіть позитивні листи. Інтернатура це теж конкуренція. Навіть короткий мотиваційний лист допоможе виокремитися з-поміж інших охочих. У листі варто пояснити, що ви дійсно цікавитесь цією позицією та пояснити, чому саме хочете обрати такий напрямок. У сучасному світі мотивація – це половина справи. Велике есе писати не потрібно, але роботодавець чи майбутній колега має розуміти, що ви дійсно дослідили спеціальність та зацікавлені в ній і це зважене рішення.